Цистит - запалення стінок сечового міхура гострої або хронічної течії. Виявляється прискореним і болючим сечовипусканням, з присутністю в сечі гною, кров'яних згустків, у дітей супроводжується симптомами інтоксикації, лихоманкою. Хвороба поширена серед осіб будь-якого віку та статі, але частіше визначається у жінок, що пов'язано з анатомічними особливостями сечовидільної системи.
Симптоми циститу
Цистит ділять на гострий та хронічний. Для гострої форми характерний спонтанний початок та бурхливий розвиток. Перша ознака - часті позиви до сечовипускання кожні 20-30 хвилин. Хворі скаржаться на біль у надлобковій ділянці, болючість поширюється на промежину, статеві органи, посилюється при натисканні на живіт, незначному наповненні сечового міхура. Саме сечовипускання болюче з відчуттям печіння та різі, акт завершується виділенням кількох крапель крові. Змінюється колір та прозорість сечі: на вигляд вона каламутна, темна, з осадом, має неприємний запах. За сприятливого результату самопочуття покращується на 4-5 добу, на 7-10 день хворий одужує.
Для хронічного циститу характерне чергування загострень і ремісій або безперервне мляве протягом. Симптоми відповідають гострій формі, їхня вираженість посилюється у стадії загострення.
Причини
Для розвитку циститу необхідні певні умови: інфекції, морфологічні чи функціональні зміни сечового міхура. Найчастіше хвороба має інфекційний характер. Основні збудники циститу - кишкова паличка, епідермальний стрептокок, протей, клебсієла, синьогнійна паличка, ентерококи. Мікроорганізми потрапляють у порожнину міхура із довкілля, нирок, рідше з інших вогнищ запалення: через лімфу, кров пошкоджену стінку сечового міхура.
Сприятливе тло для розвитку запалення сечового міхура створюють:
- часті переохолодження;
- рідкісне або неповне сечовипускання;
- ослаблений імунітет;
- малорухливий спосіб життя;
- носіння надто тісного одягу;
- неправильне харчування;
- дефіцит вітамінів;
- фізична та психоемоційна перевтома;
- хронічне захворювання;
- зміна статевого партнера чи початок статевого життя;
- хірургічні втручання на сечовому міхурі, передміхуровій залозі;
- недотримання гігієнічних норм;
- вплив на організм радіації, хімічних та токсичних речовин;
- лікування антибіотиками та нефротоксичними лікарськими препаратами;
- наявність сторонніх тіл: трубки для відведення сечі, каміння з нирки, сечоводових стентів.
У розвитку циститу певна роль належить таким захворюванням та патологічним станам, як цукровий діабет, сечокам'яна хвороба, стриктура уерт у хлопчиків/чоловіків, аденома простати, простатит, дисбактеріоз, кишкові інфекції, глистяні захворювання.
Різновиди
Цистит класифікують за різними ознаками:
- за течією: гострий - характеризується запальним ураженням слизового та підслизового шару, і хронічний - морфологічні зміни зачіпають м'язовий шар;
- з етіології: бактеріальні (діляться на специфічні та неспецифічні) та небактеріальні (хімічні, лікарські, променеві, алергічні);
- формою: первинні - виникають без структурно-функціональних змін сечовивідної системи, вторинні - розвиваються в умовах дисфункції сечового міхура, анатомічних змін;
- за поширеністю запального процесу: осередковий (обмежений) та тотальний (дифузний).
Діагностика
У діагностиці циститу урологу допомагають клінічні прояви, результати лабораторних та інструментальних досліджень. Основна роль розпізнаванні циститу, його виду, особливостей течії належить загальному аналізу сечі, бакпосеву сечі на флору, визначенню рівня кислотності сечі. За показаннями виконують ендоскопічне обстеження слизової оболонки сечового міхура (цистоскопія) або рентгенологічне (цистографія), оглядову урографію, УЗД сечового міхура.
Для підтвердження/виключення циститу фахівці клінік ЦМРТ використовують сучасні методи діагностики, як:
- МРТ (магнітно-резонансна томографія)
- УЗД (ультразвукове дослідження)
- Дуплексне сканування
- Комп'ютерна топографія хребта Diers
- Чек-ап (комплексне обстеження організму)
- КТ
До якого лікаря звернутися
Діагностує та лікує захворювання уролог. Залежно від причин і симптомів, що супроводжують захворювання, може знадобитися консультація гінеколога та інших фахівців.
Як лікувати цистит
Курс лікування підбирає лікар-уролог, іноді у співпраці з ендокринологом, гінекологом, інфекціоністом, гастроентерологом, хірургом та іншими фахівцями. У стадії гострого циститу, щоб полегшити симптоми дизуричних розладів, рекомендовано молочно-рослинну дієту, обмеження гострої, солоної, жирної їжі, спецій, теплові процедури на ділянку сечового міхура. Щоб швидше очистити сечовий міхур від токсинів, бактерій, запальних компонентів, необхідно посилити питний режим. Крім слаболужної мінеральної води можна пити соки, морси, компоти, неміцний зелений чай.
З медикаментів при лікуванні неускладнених сечових шляхів використовують уроантисептики, антибактеріальні, протимікробні, противірусні препарати з урахуванням типу збудника. Щоб позбутися болю, полегшити спазм м'язів, купірувати симптоми запалення за призначенням приймають анальгетики, нестероїдні протизапальні ліки, спазмолітики. Крім основного лікування після стихання ознак хвороби призначають фітотерапію, електрофорез, магнітотерапію.
На етапі ускладнень, при неможливості вилікувати хворобу методами консервативної терапії, виконують хірургічне видалення сечового міхура або патологічно зміненої ділянки шляхом резекції, впливу лазера, заморожування.
Ускладнення
Передумови у розвиток ускладнень створюють хронічні і вторинні форми. До можливих несприятливих наслідків відносять:
- склеротичну деформацію шийки сечового міхура;
- анатомічні та функціональні зміни сечового міхура;
- везикоуретеральний рефлюкс (зворотний струм сечі із сечового міхура до сечоводу);
- перитоніт;
- пієлонефрит;
- запалення стінок сечівника.
Профілактика циститу
Попередження циститу сприяє:
- виключення переохолоджень;
- недопущення фізичного та психоемоційного перевтоми;
- здорове та повноцінне харчування;
- гігієна статевих органів;
- раннє виявлення та лікування інфекцій, супутніх хвороб;
- систематичне спорожнення сечового міхура;
- зміцнення імунітету;
- дотримання питного режиму.